Креатив у «Перспективі»
Огляд-конкурс «Перспектива» проводиться вже втретє (на два роки, починаючи з 2006-го, чергуючись з «Золотим перетином») і за цей час встиг стати по-справжньому популярним серед молодих архітекторів. Секрет подібного авторитету простий: премія присуджується початківцям проектувальникам, але при оцінці їх робіт журі не робить ніяких знижок «на вік». Організатори огляду взагалі переконані в тому, що молодих архітекторів не існує – є талановиті архітектори, відносно недавно прийшли в професію, для яких «Перспектива» є свого роду першим звітним кордоном, можливістю показати те, що вже зроблено. Причому зроблено в умовах реальної практики, будь то робота у відомому архітектурному бюро, власної майстерні або творчі шукання «на вільних хлібах». «Перспектива» – це ні в якому разі не конкурс дипломних проектів, у створенні яких завжди найактивнішу участь беруть викладачі (для заохочення кращих випускних робіт, до речі, існує спеціальна премія Союзу архітекторів), але абсолютно самостійні проекти або роботи, виконані у складі авторського колективу. В останньому випадку, звичайно, ключову роль грає ступінь особистого внеску початківця архітектора в обєкт – на огляд можна представляти лише ті розділи проекту, в розробці яких конкурсант брав безпосередню участь, документально засвідчену іншими членами авторського колективу.
У рік свого установи «Перспектива» була вручена практично тільки через спорудження – журі зняло капелюха перед тими архітекторами, які готові змолоду вчитися реалізовувати свої проекти в Москві. Фактично тоді за бортом залишилися десятки цікавих концепцій і проектних задумів, що стало приводом для серйозної критики на адресу нового конкурсу. Але як істинно молодіжний огляд, «Перспектива» виявилася дуже легка на підйом і всілякі зміни: у 2008-му проекти вже оцінювалися поряд з будівлями, а в 2010-му до участі до конкурсу допустили не тільки недавніх випускників, а й студентів. Правда, їх роботи оцінювалися окремо, і випускникам, на відміну від студентів, за участь у конкурсі довелося заплатити – говорячи про це на церемонії вручення премії, організатори явно відчували деяку незручність, проте визнали, що іншого способу знайти кошти на видання каталогу «Перспективи-2010» у них не було.
Ще одним нововведенням цього року стало додаткове завдання, яке організатори назвали клаузурою – всіх учасників конкурсу попросили, крім основних проектів, представити ескізи фірмового стилю «Перспективи», дипломів та головного призу. Але очікування не виправдалися – як розчаровано констатували на церемонії вручення члени журі (цього року до нього увійшли Станіслав Куліш, Микола Лизлов, Олександр Скокан, Андрій Таранов і Володимир Юдінцев), майже дві третини учасників просто проігнорували дане умова конкурсу, і клаузури довелося зняти з порядку денного – інакше б «Перспектива» -2010 просто б не відбулася. Але тих, хто не полінувався витратити сили на розробку фірмового стилю, журі спеціально відзначило. Заохочувальні дипломи в цій номінації були присуджені Еріку Валєєва та Олексію Рюміну, а володаркою головного призу стала студентка 5 курсу МАрхИ Марина Ілюшина, якій доручено доопрацювати фірмовий стиль Огляду на весну 2012 року.
Всього цього року в огляді-конкурсі взяли участь 39 студентських робіт і 135 робіт дипломованих молодих архітекторів. Представлені проекти настільки відрізняються один від одного по типології, масштабом і стилю, що журі вирішило обмежитися вибором кількох найбільш цікавих, але не розподіляти між ними місця на пєдесталі.
У конкурсі студентських робіт кращими були визнані проекти «Ген міста» Ганни Норин, «Високогірний стілець» Марини Ілюшенко і «Музей геноциду вірмен 24.04.1945» Ваге Казаряна. Ганна Норіна, закінчує МАрхИ в цьому році, присвятила своє дослідження середовищі перебування майбутнього. «Ген міста» поєднує в собі всі необхідні компоненти комфортного існування – від озеленених дворів і затишних громадських зон до систем збору дощової води і сонячних батарей. Але головною умовою існування міста майбутнього архітектор вважає людини, що ставить на перше місце любов, естетику і самоактуалізацію – не випадково девізом свого проекту Ганна Норіна вибрала короткий, але ємний постулат «Жити інакше». І хоча «Ген міста» розроблений як містобудівна концепція з освоєння простору між Тель-Авівом і Єрусалимом, зрозуміло, що він може бути «вживлено» у структуру будь-якого земного міста. П