Нагорода ордена зберігачів
Премія імені Олексія Комеча була заснована три роки тому Державним Інститутом мистецтвознавства, Бібліотекою іноземної літератури та видавництвом «Північний паломник. Це нагорода відразу стала дуже престижною і не тільки тому, що носить імя Олексія Ілліча, одного з головних ідеологів сучасного руху за збереження спадщини, людини, до якого за його виняткову чесність і професіоналізм відчувають глибоку повагу не тільки його соратники, але і опоненти. Авторитет премії, в першу чергу, заснований на тому, що вона присуджується самим професійним співтовариством. За два попередніх роки нагородою були відзначені професор МАрхИ Наталія Душкіна і директор Ульянівського музею-заповідника Олександр Зубов, чиї заслуги на терені боротьби за архітектурну спадщину не можна переоцінити.
Нинішній лауреат Олексій Ковальов, за словами його пітерського соратника, заступника голови петербурзького відділення ВООПИК Олександра Кононова, особистість легендарна, оскільки саме він стояв біля витоків першого громадського руху північної столиці – т.зв. групи порятунку памяток Ленінграда. У 1986 році група провела дві гучні кампанії в захист Будинку Дельвіга та готелю «Англетер». У начале1990-х Олексій Ковальов став депутатом Закс, і до цього дня він єдиний народний обранець тодішнього скликання, який до цих пір переобирається за свою чесну і тверду позицію щодо спадщини.
Церемонії нагородження передував круглий стіл, тему якого організатори сформулювали як «Збереження культурної спадщини і громадянське суспільство». З центральним доповіддю на цій дискусії виступив Олексій Ковальов. Він розповів, що сьогодні головним предметом його турбот є оновлений федеральний закон «Про обєкти культурної спадщини (памятках історії та культури) народів Російської Федерації».
Нагадаємо, в текст закону внесено цілий ряд змін, які вже схвалені Держдумою РФ у першому читанні, але викликають серйозні побоювання у захисників спадщини. Так, Олексій Ковальов переконаний: «У своїй нинішній редакції цей документ здатний покласти кінець будь-якої охорони обєктів спадщини». Він підкреслив, що до складу робочої групи, яка рік тому почала роботу над «переписуванням» закону, не увійшов жоден фахівець із захисту спадщини, а численні зауваження експертів законотворцями просто ігнорувалися. У результаті цей документ повний перекосів. Зокрема, в ньому непогано опрацьовані питання цивільно-правових обтяжень та реєстрації обєктів, проте відсутнє положення про обовязкове археологічному обстеженні освоюваних земель, і «зімятий» весь розділ, присвячений реставрації. В останньому навіть зявився кричущий термін «капітальний ремонт памятника архітектури». Але самим небезпечним для спадщини, на думку Олексія Ковальова, є вводиться в закон нове поняття «земельної ділянки», яким підміняється традиційна «територія памятки».
У цілому, на думку учасників дискусії, створюється чи не абсурдна ситуація: новий закон буде не допомагати, а заважати охороняти обєкти спадщини. Якщо зараз цю катастрофу ще як-то і можна запобігти, то тільки за допомогою професійно складених поправок. Для їхньої розробки в даний час формується експертна група, куди, як сподівається Олексій Ковальов, все-таки увійдуть і захисники спадщини.
Учасники дискусії не випадково зосередилися, головним чином, на проблемах законодавства, оскільки всілякі локальні конфлікти виростають із загальнодержавної, спочатку ущербної системи охорони памяток. Доповнюючи виступ Олексія Ковальова про проект нового закону, Рустам Рахматуллін нагадав про появу в цьому документі нового положення про державну історико-культурної експертизи, яку тепер зможуть здійснювати не методичні ради при органах охорони памяток, а будь-який окремо взятий експерт. Втім, справедливості заради Рахматуллін зауважив, що і нинішня експертиза аж ніяк не гарантує дотримання інтересів обєктів історико-культурної спадщини, як приклад нагадавши присутнім історію про те, що тільки оприлюднення фіктивних експертиз палат Гурєва до Потапівського провулку допомогло «Архнадзор» врятувати їх від руйнування.
Втім, не тільки чиновники та інвестори зневажають інтереси обєктів спадщини. Як не парадоксально це звучить, нерідко трапляється, що в аналогічній ролі виступає і керівництво установ культури. Як нагадали присутнім представники «Архнадзор», ініціаторами згубних для справжніх обєктів історії реконструкцій вист